Травми і стреси на ранніх етапах життя назавжди змінюють роботу генів в організмі, що негативно позначається на поведінці і навіть розумових здібностях, стверджують німецькі вчені.
Автори дослідження провели серію дослідів над мишами, результати яких прийнятні і відносно людей, повідомляється в статті вчених, опублікованій в журналі Nature Neuroscience.
Група вчених під керівництвом Крістофера Мергатройда з Психіатричного інституту імені Макса Планка в Мюнхені показали на молекулярному рівні дію стресу на організм, яке протягом довгого часу може впливати на поведінку, передає РІА Новини.
У своєму експерименті вчені поміщали новонароджених мишей в стресові стани, розлучаючи з матір'ю на три години впродовж перших десяти днів життя.
"Це дуже м'яка стресова дія, в порівнянні з нормальними мишами піддослідні тварини навіть не відчували нестачі в їжі", - прокоментував експеримент його автор, слова якого наводить ВВС News.
Як виявилось, навіть такої дії виявилося достатньо, щоб миші навіть на другий рік свого життя продовжували набагато сильніше реагувати на стресові ситуації в порівнянні з нормальними однолітками. Крім того, ці миші показали понижені здібності до запам'ятовування.
Як випливає із статті, такі зміни в поведінці мишей були викликані змінами в їх ДНК, подіях в ранньому віці в результаті дії великих кількостей стресових гормонів. Ця дія приводить до невеликої зміни ДНК у області гена, що кодує певний стресовий гормон вазопресин, що в результаті знімає природне обмеження на вироблення цього гормону організмом в подальшому житті.
Навіть після значного часу після стресу в дитячому віці мишей цей ген виробляє значно більше гормону вазопресина, ніж в організмі нормальних мишей. Саме він викликає проблеми в поведінці мишей і погіршення їх пам'яті. Вчені довели це, даючи мишам спеціальний терапевтичний препарат, блокуючий дію гормону. Як випливає з результатів роботи учених - це допомогло тваринам відновити нормальну поведінку і роботу пам'яті.
Автори публікації вважають, що аналогічні душевні травми, перенесені людськими дітьми в ранньому віці, можуть позначатися на їх схильності до депресій і інших психологічних порушень в дорослому житті.
Тим часом, складні навики, яким людина навчається впродовж життя, незворотньо удосконалюють структуру мозку, довели недавно нейрологи.